На минулому тижні збірна області зі спортивного орієнтування майже у повному складі поїхала на активний відпочинок під Ромунію, а саме на г. Піп Іван (Мармароський).
Добирання до с.Ділове було з великою кількістю пересадок:
1) Поїзд Львів-Івано-Франківськ
2) Дизель Івано-Франківськ-Ворохта
3) Автобус Ворохта-с. Татарів
4) Жигулі с.Тарарів-Рахів
5) Автобус Рахів-с.Ділове
День 1.
Добравшись в с.Ділове, взявши дозвіл на перебування в прикордонні зоні, ми вирушили в сторону г.Піп-Іван, подальше від цивілізації. До першого привалу довго йти не довелося, вже за кілька хвилин у мене з рюкзака вилітає Кока-кола і розливається. Я був змушений вернутися в магазин і прикупити ще одну пляшку.
Дорога до вершини була крутою і болотяною,
міісцями довелося і лізти рачки.
Траплялися по дорозі і гриби.
Не оминув нас і дощ, не доходячи до підніжжя вершини 30хв (а уся дорога тривала близько 9год) ми були змушені надягнути дощовики та залізти під клейонку.
Дійшовши до місця ночівлі, ми оперативно розвели багаття та розклали намет, добряче повечеряли, трішки поспівали і розійшлися по спальниках.
День 2.
Проснулися ми не швидко не пізно, о 11год30хв по місцевому часі. Поснідавши ми рушили на г. Піп-Іван. Я, вирішивши відновити тренувальний процес, оскільки вже близько 20 днів не бігав, на вершину біг. Це для мене зайняло рівно 25хв, проте, були місця де мені прийшлося карапкатися вгору по схилу близько 80о , оскільки я трішки «гульнув»)
Дочекавшись решту групи ми разом почали милуватися всією красотою г. Піп-Іван, та сусідніми українськими та ромунськими вершинами
Загалом на горі ми пробули близько 3-х годин. Спустившись з гори, ми поїли чорниць, повечеряли, трішки розслабилися і нирнули в палатку)
День 3.
Ставши о 7год, ми швиденько поснідали, спакували речі, зібрали намети і рушили в сторону цивілізації. По дорозі ми залишили свої наплічники посеред гір і підкорили г. Берлебашку та г. Петрос (Мармароський), на ці гори я також вибігав)
Спустившись з гір ми закинули на плечі тягарі вагою близько15кг і рушили вниз до с. Костилівки. Щоб пообідати ми зупинилися на одній з полонин, яка була повністю вкрита чорницями.
Смачно поїли-пішли далі. До села вела стежина, яка пролягала по струмках,
біля скель, через чарівні ліси.
До с.Костилівка
ми добралися близько 21год. Через 30 хв ми зупинили маршрутку Ужгород-Рахів і вже в 1год ночі ми лежали на верхніх поличках загального вагону поїзда Рахів-Львів.
День4. На годиннику 5год ранку, я з наплічником стою на пероні Івано-Франківська, а решта орієнтувальників все ще сплять у вагоні, та їдуть далі до Львова. Чому так? А тому, що я їду знову в Карпати, цього разу зі своїми друзями. Приїхавши в Калуш близько 8год ранку, мені довелося чекати друзів 5 годин. Знаючи, що в Калуші проживає Сашко Козачинський, я до нього подзвонив, і ми з ним провели ці 5 годин разом: він мене і нагодував, і провів мені екскурсію, і допоміг мені вбити час)
Дочекавшись друзів, ми вирушили в с.Осмолоду, звідки беруть початок маршрути по найгарнішій частині українських Карпат-центральних Горганах. Дорога начебто не далека, проте «тояматоканава» на дорозі забрала 2.5години нашого часу. Через це, ми вирішили відкласти на завтра підйом на гору та ночувати в с.Осмолоді.
День 5. Суботній ранок нас розбудив шумом річки, біля якої ми ночували. Горгани характеризуються наявністю на горах каміння. З Gorgany Race 2010 я запам’ятав, що на горі Висока було багато каміння та жерепу, тому ми вирішили йти на гори Високу та Ігровець.
Найважча частина дороги-це початок, близько 1.5год потрібно підніматися по стежині, яка йде серпантином під кутом 60о . На середині дороги ми зайшли в будиночок,
який служить багатьом туристам домівкою. Зробивши кілька фотографій та трішки перепочивши, ми вирушили далі. Через кілька сот метрів ми вже йшли стежиною, яка пролягала у густому жерепі,
До 3год ми добралися до г.Висока.
Положивши рюкзак на каміння, я побіг на г. Ігровець та вернувся назад (це зайняло 40хв). Поглянувши на краєвиди, зробивши кілька знімків на фоні г.Сивуля
ми рушили назад в с.Осмолода. Спустилися в село вже затемна, розбивши намет, скупавшись в річці та повечерявши, ми лягли спати.
День 6. Щойно розплющили очі, занурилися в холодну ріку та поснідавши, ми пішли на маршрутку. Доїхавши нею в Калуш, ми ще кілька годин не могли виїхати до Львова. На щастя, ми залізли в автобус, який був повністю заповнений та з полегшенням поїхали у Львів.
Немає коментарів:
Дописати коментар